Курс на відкритість

Хоча в судовій системі, на відміну від інших державних органів, відсутні власні медіа-ресурси як основне джерело інформування суспільства, позитивна динаміка зростання довіри до судів свідчить про те, що напрямок руху в бік відкритості Феміди дає гарні результати.

Висловлювання «рівень довіри», «відновлення довіри», «підвищення довіри» так часто звучать в інформаційному просторі, що навіть набили оскому. Якщо ще враховувати й той факт, що ніякі рейтинги не підвищують рівня життя громадян і не наповнюють споживчого кошика якісними товарами адекватної вартості.

Проте для органів державної влади як таких, що покликані зробити життя людей кращим, соціологічні дослідження (за умови їх коректності) є певним індикатором. На жаль, нині рівень довіри до всіх владних інституцій характеризується негативним балансом. Так, районним державним адміністраціям довіряють 31,7%, не довіряють 55,6%; обласним держадміністраціям —29,8 і 57,9% відповідно; Президентові — 24,4 і 66,7%; Уряду — 17,5 і 74,1%; Національному банку — 16,1 і 75,2%; Верховній Раді — 13,1 і 79,4%; прокуратурі — 12,4 і 76,2%; судам — 10,5 і 79,1%.

Такі дані обнародував Центр політичних досліджень Разумкова за результатами опитування, проведеного з 4 до 9 листопада 2016 р. (участь узяли 2018 респондентів).

На початку цього року згідно з даними моніторингу, проведеного «Демократичними ініціативами» і Київським міжнародним інститутом соціології, баланс довіри/недовіри до судів був на рівні 72%. І вже тоді соціологи відзначили позитивну динаміку зростання

довіри: судам довіряють 8% респондентів, не довіряють 80%.

Наведені вище результати Центру політичних досліджень Разумкова дозволяють уже вкотре підтвердити незначне підвищення рівня довіри до судів. Разом з тим вони свідчать про позитивну динаміку такого підвищення.

У комітеті Ради суддів з питань комунікації (в тому числі ЗМІ) так прокоментували ситуацію з рівнем довіри до судової системи. Очільник комітету Олександр Сасевич зауважив, що недовіра до судів, так само як і сприйняття їх як основного джерела корупції, характеризується «медійністю». Адже на запитання: «З яких джерел ви найчастіше отримуєте інформацію про випадки корупції?» — тільки 23,8% респондентів відповіли, що з власного досвіду чи досвіду членів сім’ї, друзів, знайомих. Решту інформації отримано з телебачення і радіо (30,4%), друкованих ЗМІ (21,6%), Інтернету (12,4%) та інших джерел (дані моніторингу «Стан корупції в Україні», порівняльний аналіз загальнонаціональних досліджень 2007, 2009, 2011,

2015 рр., проведених КМІС).

За умови відсутності в судової системи, на відміну від інших державних інститутів, власних медіа-ресурсів як основного джерела інформування суспільства позитивна динаміка зростання довіри до судів свідчить про те, що курс на відкритість Феміди дає позитивні результати.

Крім того, підкреслив О.Сасевич, дані соціологічних досліджень, проведених серед респондентів, які мали досвід звернення до суду, і тих, хто такого досвіду не мав, відрізняються в 4(!) рази на користь громадян, які особисто могли переконатися, яким є суд насправді, а не в інтерпретації тих, кому тотальна недовіра може бути вигідною.

У свою чергу член комітету Тетяна Суярко наголосила: служителі Феміди, розуміючи, що для належного функціонування судової влади, для її незалежності необхідна довіра громадян, намагаються зробити суд максимально відкритим. Оскільки недовіра є там, де відсутнє розуміння процесів, які відбуваються в судах. Майже повна свобода фото-, відеофіксації в судах, яку

закріпив законодавець, викликає здивування в зарубіжних володарів мантій. Але судді намагаються з розумінням ставитися до такого надзвичайного заходу, хоча інколи це суперечить інтересам сторін.

На жаль, зауважила Т.Суярко, пересічних громадян фактично не цікавить те, що відбувається в судах: люди зайняті своєю роботою, у кожного свої турботи. Якщо говорити образно, то хліб насущний хвилює громадян значно більше, ніж якийсь судовий процес. Утім, певні особи не гребують можливістю використати відвертість судів у своїх, не завжди благородних, інтересах.

Сьогодні склалася ситуація, коли судові процеси відкриті, в установах проводяться дні відкритих дверей, але охочих побачити на власні очі, як працює суд, небагато. Людям простіше й легше сприймати інформацію, яку принесли на тарілочці, ніж прийти до суду, поспостерігати й спробувати зробити свої висновки. Частково низький рівень довіри пояснюється й такими обставинами, резюмувала Т.Суярко.

Інститут суддів-спікерів, прес-секретарів у храмах

Феміди дає можливість громадськості отримувати інформацію про ті чи інші судові процеси з перших вуст, не чекаючи іноді некоректних трактувань ЗМІ. Разом з тим і журналісти, і пересічні громадяни ще не звикли користуватися інформацією із сайтів судів чи тими відомостями, які оприлюднюють прес-секретарі. Але, як вважає Т.Суярко, ситуація поступово зміниться: процес запустили, він іде своїм нормальним еволюційним шляхом і зрештою приведе до високого рівня довіри громадян.