Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
... через колізію з КПК
Виходячи з положень ст.214 Кримінального процесуального кодексу та ст.375 Кримінального кодексу, існують правові колізії в їх застосуванні із численними міжнародними висновками та рекомендаціями стосовно незалежності суддів.
Такою думкою з виданням «Закон і Бізнес» поділилася голова Асоціації суддів господарських судів України Наталія Морщагіна.
Так, за приписами ст.214 КПК, у разі подання заяви про вчинення кримінального правопорушення відповідні відомості невідкладно вносяться до ЄРДР, і саме із цього моменту розпочинається досудове розслідування.
«Кримінальні провадження за ст.375 КК відкриваються за фактом, а судді є свідками в таких справах, попри те що суб’єктом кримінального правопорушення за цією статтею може бути виключно конкретна особа — суддя, який постановив відповідне рішення. Те, що судді не пред’явлена підозра, а він є лише свідком, не вирівнює ситуації, оскільки фактично суддя вже перебуває під слідством. У межах досудового розслідування є такі слідчі дії, як допит судді з питань, якими він керувався при прийняті відповідного рішення, вилучення матеріалів справ, обшуки в приміщеннях суду, надання правоохоронними органами суб’єктивної оцінки рішенню тощо. Коли судді ставлять за вину скоєння злочину проти правосуддя, а він продовжує розглядати справи, це може викликати сумнів у законності прийнятих ним рішень, що взагалі неприпустимо», — зауважила суддя.
Н. Морщагіна нагадала, що згідно з міжнародними стандартами у сфері судочинства кримінальна відповідальність за діяльність, пов’язану з відправленням правосуддя, повинна наставати виключно за умисне винесення незаконних рішень, а в національному законодавстві повинно бути досить чітко сформульоване положення, яке встановлює кримінальну відповідальність для суддів. Адже нечіткі, розпливчасті та неконкретні положення щодо настання відповідальності для суддів можуть поставити під загрозу незалежне правосуддя.
«Ми вже не раз звертали увагу на те, що ст.375 КК використовується з метою тиску на суд поза межами процесуального оскарження. Дії заявників і посадових осіб, які проводять досудове розслідування за ст.375 КК, слід розглядати як утручання в здійснення правосуддя крізь призму стст.376 (Втручання в діяльність судових органів) та 383 (Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину)», — зазначила голова АСГСУ.
На думку Н.Морщагіної, виправлення ситуації можливе лише на законодавчому рівні шляхом унесення змін до ст.214 КПК та встановлення при внесенні відповідних відомостей до ЄРДР диференційованого підходу до заяв і повідомлень про постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови.
У свою чергу з метою захисту від неправомірного втручання в здійснення правосуддя суб’єкти кримінального переслідування не позбавлені можливості на порушення зустрічного питання перед правоохоронними органами щодо наявності ознак злочинів, передбачених стст.376, 383 КК.
Тож, чи може вітчизняна судова система захиститися від зовнішнього втручання в її діяльність? Про це читайте у наступному випуску газети «Закон і Бізнес».
_03_03.png)
