Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Загальнонаціональне дослідження"Що українці знають і думають про права людини" є першим в Україні ґрунтовним вивченням комплексу питань прав людини. Це - і вже звичні питання щодо оцінки ситуації з дотриманням прав людини, і світоглядні питання щодо цінностей,які громадяни вважають основоположними в правах людини, і питання про основні механізми формування уявлень про права людини, і щодо обізнаності громадян про свої права та готовності їх захищати, і чимало інших питань, які в цілому мають слугувати базою для створення комплексної національної стратегії у сфері прав людини в Україні.
Новаторським є вперше здійснене в Україні опитування представників ключових соціальних груп, що найбільше впливають як на дотримання у суспільстві прав людини, так і на формування розуміння цих прав - суддів, правоохоронців, державних службовців, журналістів, вчителів, правозахисників.
У публікації міститься аналіз сприйняття та розуміння проблематики прав людини в українському суспільстві назагал та серед окремих цільових груп (державні службовці, судді, поліцейські, вчителі, журналісти, правоохоронці) шляхом проведення загальнонаціонального та експертних соціологічних опитувань. Дослідження важливе для більш ефективної побудови стратегій і тактик проведення правопросвітницьких кампаній, розвитку формальної і неформальної освіти у сфері прав людини та формування data-based підходів і пріоритетів донорської діяльності у сфері прав людини в Україні. Щодо оцінки реформ та ефективності державних органів, відповідальних за дотримання прав людини, то на думку експертів, важливим чинником змін стану дотримання будь-яких прав є впровадження реформ. Починаючи з часів Революції гідності, в Україні започатковано цілу низку системних реформ, результатом яких має стати покращення ситуації у сфері дотримання прав людини. Оцінка цих реформ з боку суспільства доволі красномовно зафіксована третиною населення, яке вважає, що ситуація змінилась на гірше, та іншою половиною респондентів, які вважають, що нічого принципово не змінилось.
Відтак, у рамках пропонованого дослідження здійснено спробу зіставлення результатів загальнонаціонального опитування із думкою експертних груп, особливо тих, що на собі відчули новації реформ.
Судова реформа (сторінка 60 Дослідження)
Опитані судді очікувано дуже високо оцінюють результати діяльності судової системи у питанні захисту та дотримання прав людини. Як позитивну роль цієї системи відзначили понад 90% суддів. І як результат, на думку близько половини опитаних, від 2013 року покращилась робота судової системи, лише п'ята частина має протилежну позицію. Проте ця позиція не знаходить підтримки в опитуванні респондентів-правозахисників, половина яких, відповідаючи на аналогічне запитання оцінки діяльності судової системи, схиляються до негативної оцінки (48% - переважно негативно, 7% - повністю негативно), і ще більше третини (39%) вважають, що зміни мали порівну плюсів і мінусів, більше половини (60%) правозахисників не вбачають жодних змін в роботі судової системи з 2013 року.
Голова Ради суддів України Валентина Сімоненко вважає, що позитивна динаміка пов'язана з матеріально-технічним забезпеченням судової системи. "За останні роки ми врешті-решт досягли того, що судді не купляють за свій рахунок папір, конверти... У судах повні штати працівників, підвищилась заробітна плата (раніше було майже на 60% менше), зупинилася плинність кадрів. Більше того, ми частково починаємо переходити на електронне судочинство - це все спрощує роботу суддів. Мені здається, що позитивні оцінки суддів пов'язані з цим. Відбувається процес очищення судової системи, а паралельно судова система намагається створити нормальні умови роботи. Не стільки для себе, як для громадян" - наголошує очільниця суддівського самоврядування.
Оцінюючи стан незалежності правосуддя, 4/5 опитаних суддів не сумніваються, що в українських умовах суддя може бути незалежним і виносити рішення винятково за законом. Такий висновок, але з меншою долею впевненості, до речі, поділяють як правозахисники, так і правоохоронці (сторінка 61 Дослідження) . Незважаючи на це, судді визнають негативний вплив на правосуддя низки факторів. По-перше, більше половини опитаних вважають, що політичний тиск високопосадовців може негативно вплинути на рішення суду.
Також значними негативними факторами є побоювання за життя та безпеку судді, мітинги перед судом та тиск ЗМІ - негатив від цих фактів визнали 1/3 суддів. Лише п'ята частина опитаних суддів вважають, що взагалі ніщо і ніхто не може вплинути на суддівське рішення. В той же час поліцейські та правозахисники, даючи відповідь на це запитання, дещо змістили акценти, звернувши увагу на корупційні ризики, а також тиск з боку політичних сил та керівництва.
4/5 опитаних суддів не сумніваються, що в українських умовах суддя може бути незалежним і виносити рішення винятково за законом. Таку думку поділяє і Голова Ради суддів України. "Тут є два аспекти, - переконана Валентина Сімоненко, - зовнішній вплив і внутрішня незалежність. Все залежить від того, наскільки суддя психологічно готовий нести ризики, зокрема і ризики безпеки, а також наскільки він внутрішньо незалежний.Ще один фактор - це відповідальність. Якщо суддя розглядає справу одноособово, то він одноосібно і відповідає за рішення, а коли справа розглядається колегіально, то саме колегія несе відповідальність за прийняте рішення. Судді не завжди готові висловлювати свою окрему думку, адже «вмикається» радянське минуле, яке все одно за нами тягнеться: коли окрема думка - це неабиякий випадок.Мені хочеться, щоб окрема думка судді ставала причиною системних обговорень в професійній юридичній спільноті, наприклад, недолугості якогось закону, або його вдосконалення, або різних тлумачень норм права серед науковців".
Реформа правоохоронних органів (сторінки 62-63 Дослідження)
Ситуація з оцінкою реформи правоохоронних органів є подібною до оцінки реформи судової системи: на думку більше половини (55%) опитаних представників Національної поліції, реформа поліції є успішною, а якість роботи МВС з 2013 року дещо підвищилася (так вважає 49% опитаних респондентів).
Інші опитані групи не розділяють таку позитивну оцінку, зокрема:
- близько 70% опитаних суддів вважають реформи в поліції поганими або навіть дуже поганими, більш того опитані судді помітили регрес у роботі МВС, на це вказали 63% респондентів;
- схожу думку у питанні оцінки діяльності МВС розділяють опитані правозахисники, 55,4% яких вважає, що діяльність МВС на сьогодні є незадовільною. При цьому 46,6% впевнені, що у порівнянні із 2013 роком стан речей дещо покращився.
На запитання чому реформи, які проводились в прокуратурі та МВС, не знайшли позитивного відгуку серед опитаних суддів, а близько 70% респондентів вважають їх поганими або навіть дуже поганими, Валентина Сімоненко відповіла наступне: "Проблема в тому, що головною метою реформ було поставлено тільки питання довіри. Довіра - це й справді важливо, але вона не може складатися виключно із зовнішніх факторів. Критерієм довіри має бути результат. Юриспруденція - це право, помножене на процедуру. А процедура є гарантією рівності можливостей у доведені своєї правоти Якщо порушується процедура, це означає, що на користь когось ця рівність була порушена. Тобто, усі процедури повинні бути дотримані. Ніхто не може сказати судді -зараз випусти, а завтра затримай. Я з жахом нещодавно дивилась інтерв'ю представника поліції, який говорив: «Як це так, особа має право оскаржити постанову суду, а поліцейський не може?». Вибачайте, ми куди йдемо? До поліцейської держави,чи ми все ж таки хочемо захистити права людини? Поліцейський має виконати свою роботу професійно. А право особи - довести, що ця робота була виконана непрофесійно або свою невинуватість.Тут також проявляється проблема із роллю прокуратури. Прокурори часто передають в суд сирі матеріали, потім не можуть аргументовано довести вину підозрюваного, не можуть привести свідків"
Публікація загальнонаціонального дослідження "Що українці знають і думають про права людини" підготовлена в рамках проекту "Права людини в Україні: точка відліку", що реалізовується Центром інформації про права людини у співпраці з Фондом "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва та Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за підтримки проекту "Зміцнення потенціалу Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини", який виконується Програмою розвитку ООН в Україні та фінансується Міністерством закордонних справ Данії.
Повний текст дослідження читайте тут .
За інформацією з відкритих джерел
Прес-центр судової влади
_03_03.png)
