У СУДОВОМУ ПОРЯДКУ ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА НЕДОБУДОВАНУ НЕРУХОМІСТЬ НЕ ВИЗНАЄТЬСЯ

  Статтею 331 Цивільного кодексу України не передбачено можливості визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку. Про це йдеться в листі Вищого господарського суду України від 7 липня 2017 року № 01-06/1097/17.

  ВГСУ звертає увагу на правові позиції Верховного Суду України викладені у постановах, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів, зокрема, у спорах щодо набуття права власності на об’єкти незавершеного будівництва в судовому порядку.

  У поясненнях Вищого господарського суду зазначається, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає в особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об’єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

  Отже, до прийняття об’єкта новоствореного нерухомого майна в експлуатацію та його державної реєстрації право власності на цей об’єкт не виникає.До виникнення права власності на новостворене нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використане в процесі будівництва.

  "Отже, статтею 331 ЦК України не передбачено можливості визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку. Випадки виникнення права власності за рішенням суду обумовлено ЦК України лише у статтях 335 і 376. У решті випадків право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу). Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності", - йдеться у листі ВГСУ.

  Тому неможливо здійснити захист прав інвестора на об’єкти незавершеного будівництва шляхом застосування правового механізму, встановленого статтею 392 ЦК України, якщо відповідно до умов інвестиційного договору та положень законодавства, яким урегульовано питання щодо набуття права власності на об'єкти незавершеного будівництва, право власності у інвестора на спірний об’єкт нерухомості не виникло.