Інформаційне роз’яснення Комітету Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя щодо неможливості втручання у процесуальну діяльність судді

 Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється (частина 2 статті 126 Конституції України). Це означає:

народні депутати України відповідно до Конституції України і процесуального законодавства України не мають засобів впливу на процесуальну діяльність суддів та не можуть надавати правову оцінку діям і рішенням суду;

незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу, конституційним принципом організації та функціонування судів і професійної діяльності суддів. Незалежність суддів полягає передусім у їхній самостійності, непов'язаності при здійсненні правосуддя будь-якими обставинами та іншою, крім закону, волею;

незалежність суддів забезпечується насамперед: особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпеченням державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту; забороною суддям належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, займатися за сумісництвом певними видами діяльності; притягненням до юридичної відповідальності винних осіб за неповагу до суддів і суду; суддівським самоврядуванням;

заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, громадян та їх об’єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов’язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо (п. 4.4 Рішення Конституційного Суду України №19-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу);

згідно з рішенням Конституційного Суду України від 19 травня 1999 року № 1-12/99 (справа про запити народних депутатів України) народні депутати України не мають права звертатися з вимогами чи пропозиціями до судів, голів судів та суддів з питань здійснення правосуддя у конкретних судових справах.