Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту участі у бойових діях у складі добровольчих формувань, посилаючись на те, що він звертався до Міністерства оборони України з проханням встановити йому статус учасника бойових дій під час проведення АТО, проте отримав відповідь, що його до списку таких учасників не внесено.
Суди першої та апеляційної інстанцій вимоги заявника задовольнили, а Міністерство оборони України подало касаційну скаргу, в якій зазначило, що ці вимоги не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства, а тому провадження в справі підлягає закриттю. Разом з тим, на думку касатора, відмова відповідного органу в установленні зазначеного факту може бути оскаржена до суду в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, Міноборони стверджувало, що порядок встановлення факту участі особи у бойових діях, в тому числі під час проведення АТО на сході України, визначений Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413.
Виходячи з того, що рішення, дії чи бездіяльність органів, уповноважених приймати рішення про надання статусу учасника бойових дій, заявник не оскаржує, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що справа не містить ознак публічно-правового спору.
Вирішуючи спір, Велика Палата ВС зазначила, що встановлення факту участі особи в АТО є складовою процесу надання їй статусу учасника бойових дій, здійснюється в позасудовому, а не в судовому порядку. Вказане питання належить до повноважень спеціально уповноважених на це органів (комісій, міжвідомчих комісій). Звернення особи, яка претендує на отримання статусу учасника бойових дій, розглядають саме ці комісії, а в разі відмови в наданні відповідного статусу особа має право звертатися до суду для оскарження рішення комісії, в тому числі щодо невстановлення факту участі у бойових діях.
З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури. У зв’язку з цим рішення судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані, а провадження у справі закрите.
Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 233/2929/17 (провадження № 14-284цс19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/82998173
Джерело: Верховний Суд
_03_03.png)
