МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

І С Т О Р И Ч Н А   Д О В І Д К А    

про місто Мостиська, Мостиський район та

Мостиський районний суд Львівської області
  

              Місто Мостиська, в яких проживає майже 10 тис. чоловік, розташовано у південно-західній частині Львівщини на річці Січній притоці Вишні, що впадає у ріку Віслу. До Львова - 65 кілометрів, до села Шегинь, першого прикордонного села, -15 км. Саме через Шегині, Мостиська, Судову Вишню, а далі через сусідній Городок пролягає шосе, котре з'єднує міста  Львів з Перемишлем.

           Районний центр Мостиська - одне з найдавніших міст українського Прикарпаття. Назва від слова «мости», які й досі є з усіх чотирьох сторін міста. Перша письмова згадка відноситься до 1244 року. В Галицько-Волинському літописі (Іпатьський список) говориться, що на річці Січниці (давня назва Січної) поблизу Мостищ (тодішня назва Мостиськ) відбувся бій між військами князів Данила Галицького і Ростислава Михайловича. Ростислав, син Чернігівського князя Михайла Всеволодовича, з допомогою галицьких бояр, противників князя Данила Романовича і Угорського короля, захопив 1241 р. Галицький престол. В 1244 р. він вирушив зі своїм військом на Перемишль, куди відступив Данило Романович. На річці Січниці військо Ростислава Михайловича було розгромлене, причому в бою відзначився син Данила - Лев.

Виникнувши на давньому важливому шляху із Західної Європи на Русь, у середні віки, місто було значним торговельним і ремісничим центром на західноукраїнських землях.

У 1404р. Мостиськам було надано Магдебурзьке право. Двічі на тиждень - у вівторок і п'ятницю тут відбувалися торги. Чотири рази в рік, а саме: в лютому, червні, серпні, листопаді - великі ярмарки. Як кожне місто, що користувалося Магдебурзьким правом, Мостиська мали ратушу, ринок, оборонні мури і вали, сліди яких надибуємо нині у північно-східній частині.

У 1387 р. Галицькі землі були захоплені польськими магнатами. Мостиська належали тоді до Перемишльської землі. Місцеве населення не сприйняло завойовників і продовжувало боротьбу. Воєвода Петро, який походив з Мостиськ, 1392 року зібрав військовий загін і відвоював на деякий час від наїзників Перемишль, Ярослав, Львів, Галич.

Упродовж XV-XVII ст. ст. місто не раз руйнували турки, татари, волохи, шведи. Так, наприклад, 1498 року турки, татари і волохи вщент зруйнували і спалили його. 1524 року татари знову зруйнували місто і так було періодично. Крім того, місто і навколишні села часто страждали від пограбувань шляхетських конфедератів, від  міжмагнатських усобиць.

Жителі міста зазнавали соціального і національного гніту. Їхнє становище погіршували стихійні лиха: повені, посухи, епідемії, а також голод.

Міська біднота не мирилася зі своїм тяжким становищем: саме вона восени 1648 року допомогла військам Богдана Хмельницького зруйнувати міські укріплення, розгромити шляхетські двори.

У період середньовіччя Мостиська були добре укріплені. Вже в XVI ст. місто оточують товстий мур, земельний вал і глибокий рів. У мурах було чотири брами, найголовнішою з них вважалася східна - Львівська. Для оборони міста від нападу ворогів у мурах було встановлено 40 гармат. У документах від 1663 року згадується замок, який був резиденцією старости. У XVII ст. в місті було 16 цехів, у тому числі кравецький, ткацький, шевський, столярський, ковальський, бляхарський, різницький, кушнірський, пекарський та інші. Особливо славилися Мостиські ткачі, тонке лляне полотно вивозили навіть за кордон. Крім того, згадується про млин, пивоварню, цегельню. Кожен цех торгував тим товаром у спеціальних будках. Предметом торгівлі були також велика рогата худоба, коні, свині, полотна, кожухи, віск, сіль, фрукти, овочі, збіжжя. Торгівля велася на ринковій площі. Художник П. Михайловський у XIX ст. зобразив торгівлю на своїй картині «Ярмарок у Мостиськах».

1772 року під час першого поділу Речі Посполитої Галичину захопила Австрія. Колоніальний гніт Габсбурзької імперії негативно вплинув на економічний і культурний розвиток міста. Цісарський уряд не надавав належної уваги розвитку освіти, культури, проводив онімечування місцевого населення. Переслідувалися українська мова і православна віра. В багатьох галицьких містечках відкриваються початкові німецькі школи. Таку ж школу було відкрито в 1788 році у Мостиськах. І лише в першій половині XIX ст. було відкрито чотирикласну школу з польською мовою навчання, і для українців двокласну церковно-парафіальну.

У 30-х роках XIX ст. через Мостиська і села повіту проходили пішки М. Шашкевич, І.Вагилевич, Я.Головацький. Вони при кожній нагоді заводили розмови з людьми, часто в корчмі, де зупинялися, щоб перекусити, чи просто по дорозі, записували народну творчість.

Навіть після політичних реформ австрійського уряду 70-80-х років міщани були позбавлені політичних прав. У кінці XIX ст. на початку XX ст. у місті шириться діяльність радикальної партії. Тут відбуваються віча, страйки, виступи селян приміських сіл. У 1895-1898рр. на Мостищині і в самих Мостиськах побував Іван Франко, де виступав з передвибор­ними промовами. Жителі Мостиськ і повіту підтримали кандидатуру Івана Франка, що балотувався до австрійського парламенту від Перемишльського, Добромильського і Мостиського повітів. Але австро-угорський уряд з допомогою жандармського терору перешкодив обранню Івана Франка до парламенту. 1895 року в Мостиськах проводив передвиборну агітацію за Івана Франка український письменник В'ячеслав Будзиновський.

Історично так склалося, що на Мостищині розвивалися паралельно українська і польська культури, які взаємозбагачувалися. З Мостиськ походили, зокрема, видатний учений-економіст Ян Тоболька, із навколишніх сіл - найвизначніший філософ і економіст Польщі XVII ст. Андрій Фредро, професори Краківського університету Якуб і Матвій Мостиські, професор Замойської академії Криштоф Запальський та інші.

Недалеко Мостиськ народилися і проживали вчений-філолог, літературознавець і педагог Яким Ярема (Арламівська Воля), видатний співак світової слави Модест Менцинський (Новосілки) та інші видатні люди. У місті побували українські письменники Степан Васильченко, Осип Маковей, Василь Бобинський, Б.І. Антонич, Улас Самчук, Олена Теліга.

Найстарішими будівлями в місті, які збереглися до наших днів, є костел св. Яна (1550 р.), Домініканський костел (1598 р.), Покровська церква (1636 р. - колишній костел Святої Марії, куплений під церкву в 1801 р.), дерев'яна церква на передмісті Завада (1760 р.), панський палац на передмісті Рудники (середина XVIII ст.)

Восени 1994 року жителі району урочисто відзначили 750-річчя Мостиськ. Якраз тоді у місті відкрито пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку, а також пам'ятник полеглим борцям за волю і зміни. А пам'ятник Богдану Хмельницькому встановлено ще в 50-х роках.

Мостиський район знаходиться у південно-західній частині Львівської області. На його території проживає 58,7 тис. чоловік населення. Загальна площа району становить 845 км². Межує з Городоцьким, Яворівським, Самбірським та Старосамбірським районами, а також з Республікою Польща. На території району знаходиться два міста та 110 сіл. Характерною особливістю району є те, що через його територію проходить Головний Європейський вододіл.

Згідно з пактом Рібентропа-Молотова, підписаним 23 серпня 1939 року, місто Мостиська стає польським містом, а з грудня 1939 р. Мостиський район набуває статусу адміністративно-територіальної одиниці Польщі. У серпні 1941 р., у зв’язку з початком Другої Світової війни, тимчасово припиняє свою діяльність, та поновляє свою роботу в 1944 р. набувши статус адміністративно-територіальної одиниці УРСР. У 40-х роках на території сучасної Мостищини існували: Мостиський, Крукеницький та Судово-Вишнянський райони, які входили до складу Дрогобицької області. В січні 1959 року ліквідовується Крукеницький район, а у вересні 1959 р. Судово-Вишнянський, територія яких ввійшла до Мостиського району Львівської області. В грудні 1962 року був ліквідований Мостиський район, частина його території перейшла до складу Городоцького району, а частина - до Самбірського. В грудні 1967 року Мостиський район був відновлений.

Так, як на територій Мостищини до 1959 р. існувало три райони відповідно було створено три суди: Народний суд Судово-Вишнянського району Дрогобицької області, Народний суд Крукеницького району Дрогобицької області та Народний суд Мостиського району Дрогобицької області. На той час штат суду складав: народний суддя, секретар суду, секретар судових засідань, судовиконавець, кур’єр, конюх.

За час існування Народного суду Судово-Вишнянського району Дрогобицької області на посаді народного судді працювали: 1944- 1954 р.р. - А.Трофименко; 1955-1959 р.р. Григорій Іванович Чуб.

За час існування Народного суду Крукеницького району Дрогобицької області на посаді народного судді працювали: 1944-1949 р.р. - Д. Кобринов, 1949-1953 р.р. - В. Божко, 1953-1957 р.р. -П.О. Юсишин., 1957-1959 р.р.- Козинець.

За час існування Народного суду Мостиського району Дрогобицької області на посаді народного судді працювали: 1944-1946 р.р.- Ніконов; 1952-1956 р.р. -  Чуб Григорій Іванович; 1957-1960 р.р. - Солошенко Іван Семенович.

За час існування Народного суду Мостиського району Львівської області на посаді народного судді працювали: 1960-1966 р.р. – Корнієнко Олександр Кирилович; 1966-1970 р.р. – Цап Софія Петрівна (в подальшому працювала суддею Трускавецького міського суду (див. рубрику - Фотогалерея)), 1970-1972 р.р. - Кульчицький Іван Володимирович, 1973-1975 р.р. Бедзик Орест Федорович; 1976-1980 р.р. Назарчук Ростислав Антонович (в подальшому працював заступником голови Апеляційного суду Київської області); 1980-1982 р.р. Мамчур Ярослав Степанович (в подальшому працював головою Стрийського районного народного суду та головою Галицького районного суду м. Львова); 1982-1987 р.р. - Ванчак Лев Андрійович (в подальшому працював суддею Дрогобицького міськрайонного суду); 1987-1990 р.р. - Іващук Ярослав Степанович; 1991-2008 р.р. - Богаченко Сергій Іванович, (в1995 році був обраний головою Мостиського районного суду, в даний час працює головою Адміністративного Апеляційного суду у м. Львові); 1993-2008 р.р. – Попко Ярослав Степанович (у 2006 р. обраний заступником голови Мостиського районного суду Львівської області, в даний час працює суддею Адміністративного Апеляційного суду у м. Львові), з 1995 р. по даний час - Стецик Ярослав Євстахійович (у 2008 р. обраний головою Мостиського районного суду Львівської області); 2002-2008 р.р. - Ліщинський Андрій Михайлович (працює суддею Адміністративного Апеляційного суду у м. Львові); з 2002 р. - Борисенко Володимир Володимирович (з червня 2009 обраний суддею безстроково); у 2009 р.на посаду судді Мостиського районного суду були призначені Джала Сергій Юрійович, Кічак Юрій Васильович, Білоус Юрій Богданович.

У штаті суду 26 чоловік з них : п’ять суддів і 21 працівник апарату суду.  

До 1995 р. Мостиський районний суд розміщувався у окремому приміщенні майнового комплексу, що знаходилось на балансі Мостиської міської ради (згодом передано у ФДМ України) за адресою вул. Грушевського, 16 і його площа становила 205,9 кв.м.    

Згідно рішення, ухваленого 09.06.1995р. Мостиською міською радою народних депутатів на ІІ сесії ХХІІ скликання Мостиському районному народному суду було  передано приміщення бувшої гімназії по вул. Грушевського, 1. Згодом, у користування суду були передані безоплатно нежитлові службові приміщення (рішення Мостиської міської ради народних депутатів №6 від 25.07.2008р.  ХХІ сесії V-го демократичного скликання). Сьогодні загальна площа приміщення Мостиського районного суду Львівської області становить 699, 3 кв.м.